Иностранные языки

Сортировать:
На этой странице вы можете найти и скачать книги жанра «Иностранные языки» бесплатно. Для поиска используйте функционал сортировки книг по рейтингу, количеству просмотров, дате публикации, c помощью него расширяются возможности, вы сами оцените простоту и удобство интерфейса. Читать книги из жанра «Иностранные языки» можно на мобильных устройствах с Android и iOS: iPhone, iPad, а также на Kindle. Надеемся вам понравится!
Купований розум
5
Малоросійська биль Недалечко від якогось-то города, чималенького, що в нім було аж три церкви, одна кам’яна, а дві дерев’яних, було село, а у тім селі жив собі чоловік Демко. Він би то і розумний, як і усяк чоловік, так, потрошку: знав і своє діло коло хліба, вмів свитку залатати, кожушок вихутровати, усе знав, що доводилося, тільки, на лихо собі, хотів кріпко величатися, щоб усяк його почитував, усяк завидовав. Пуще гіркої редьки досадно йому було, як де у кунпанії, де зберуться люди, а як було біля города, то і хороші люди зіходились поговорити де о чім, а не так поговорити, як послухати дяків, що як зійдуться та стануть таке розказовати, що нам і уві сні не присниться побачити. Як же у городі було аж три прихода, а у кожному по два дяка та сьомий сільський, так де зійдуться, так так! є чого послухати, як стануть розказовати. Один почне з євреїв, другий перехопе та приньметься за гога й магога, інший товкує про «обаче», то, я ж кажу, нашого братчика, неписьменного, слухаючи, аж сльоза …
Английская грамматика с Васей Пупкиным
2015
5
Глава 1. Части речи в английском и русском языках, или поговорим о «бусинах» Урок 1.1 Бусины и бусы или баллада о том, как устроен язык Н: Приступим. Как настроение, Василий? Готовы ли вы окунуться в незабываемый мир языка и его особенностей? В: Конечно, как не быть готовым? Ведь мне после стажировки повысят зарплату. Н: Рада видеть вас с такими горящими глазами. Сегодня мы немного поговорим о том, что такое грамматика и как с помощью нее нам научиться говорить. В: Опять теория? Н: А что делать? Если не объяснить, как все это устроено и почему это важно знать, то вы просто ничего не станете делать. В: Ладно, я с вами согласен. Н: Итак, давайте абстрагируемся и представим, что вам нужно собрать бусы. О чем вам нужно поразмышлять, чтобы это сделать? В: Я думаю, что мне нужно решить, какие это бусины и куда я должен их нацепить. Н: Вы правы, во-первых, вам нужно решить, КАКИЕ бусины. А во-вторых, КУДА И КАК. Представьте, что у вас есть две коробочки с синими и красными бусинами, из которых …
The Witch of Blackbird Pond / Ведьма с пруда Черных Дроздов. 10-11 классы
2014
5.6
Chapter Three Kit, Nat, the captain and some sailors, carrying Kit’s trunks, walked along the dirty road. Her last hopes died: there was no fine town of Wethersfield – just a settlement more lonely than Saybrook. A man with a cow stopped to stare at them, and Captain Eaton asked him for directions. “High Street,” the man said, pointing to the right. “Matthew Wood’s place is the third house.” High Street was just a narrow path. Kit saw that at least her uncle’s house looked respectable. The captain knocked hard on the massive door. The door opened and there was a thin, gray-haired woman. She looked like a servant, but the captain took off his hat and greeted her. The woman looked at the girl, and her face suddenly turned white. “Margaret,” she whispered. For a moment the two women stared at each other. Then Kit understood. “Aunt Rachel!” she cried. “It is Kit! I am Margaret’s daughter.” “Kit? Katherine Tyler? I thought… Oh, my dear child, how wonderful!” All at once there was warmth and …
Дорогою ціною
5
Коли б хоч дідусеві нічого не сталося через його… Та що йому станеться? Він уже старий, не сьогодні-завтра покладуть у яму… На згадку про діда Остап почув щось тепле у грудях. Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав, затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал. Не раз телята й вівці, спокійно пощипуючи травицю в чагарнику, були свідками козацьких нападів або уманської різні, виконаної підпасачами під проводом Остановим. Воля, воля і воля! Се чарівне слово, споетизоване столітнім дідом, розпалювало кров у хлопця, а дедалі, з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало більш конкретну форму, глибше значення. Народ стогнав у неволі, але стогнав потай, не протестуючи, І коли Остап, викоханий дідом у давніх традиціях, здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували йому, але далі спочуття діло не йшло. Знайшлись навіть такі, що вклали панові в …
Мартин Боруля
5
Мартин. Вступающі?! Степан. Тоді вже всі бумаги і в ратушу, і з ратуші будуть іти через його руки. Мартин. Яка ж це должность? Степан. Регістратор. Мартин. Губерський секретар, ще й регістратор 7 !.. Якраз для нашої Марисі жених, а за придане нехай не турбується. Скажи, щоб приїздив. Коли хоче, то нехай на наших же конях і приїде, я його і звідціля одвезу в город на своїх. Побалакай з ним... так, знаєш, політичне, і, коли тепер не приїде, то напиши мені, що скаже. Входе Марися . Марися. Тату, Степане, ідіть: мати кличуть! Мартин. Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому... Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш. Марися. Ну, а як же? Я забуваю. Мартин. Он як Степан каже: папінька, мамінька... Степан. Або: папаша, мамаша. Мартин. Чілі: папаша,, мамаша... треба так казать, як дворянські діти кажуть. Марися. Я так і не вимовлю. Мартин. Привчайся: ти на такій линії. (До Степана.) Ходім! (Обніма його за стан.) Канцелярист! …
Английский с Г. К. Честертоном. Случаи отца Брауна / Gilbert Keith Chesterton. The Sins of Prince Saradine. The Eye of Apollo
5
With this light luggage he crawled down the little Norfolk rivers (с этим легким багажом он неторопливо продвигался вниз по маленьким норфолкским речушкам; to crawl – ползать; медленно продвигаться ) , intending to reach the Broads at last (намереваясь в итоге добраться до Норфолк-Броудз; at last – наконец; the Broads – сеть судоходных рек и озер Норфолка ) , but meanwhile delighting in the overhanging gardens and meadows (тем временем наслаждаясь /видом/ раскинувшихся по берегам садов и лугов; to overhang – нависать, выступать над /чем-л./ ) , the mirrored mansions or villages (отраженных в воде усадеб и деревень; mansion – большой особняк ) , lingering to fish in the pools and corners (задерживаясь, чтобы порыбачить, в заводях и тихих местечках; to linger – задерживаться, засиживаться; pool – лужа; заводь; corner – угол; уголок, потайное место ) , and in some sense hugging the shore (и, по возможности, не отдаляясь от берега; in some sense – в некотором смысле; to hug – крепко обнимать; …
Повія
5
– Мамо! – скрикнула Христя. Прiська пiдвела голову, глянула на дочку, болiсно, прикро подивилася… Христю аж обняло холодом вiд того погляду. – Оце який вiтер по хатi ходить! Чи не протопити б? – спитала Христя. – Як хочеш, – одказала Прiська й знову спустила голову на груди. Христя затопила… Весело забiгали яснi вогники по тонких стеблах соломи, залiтали невеличкi iскорки по чорних челюстях печi; вiхтем пiднялося полум'я вгору, палахнуло на всю хату, заблищало по намерзлiй шибцi i не забарилося згаснути. Христя пiдкинула соломи… ще… та ще… Знову полум'я пiднялося, свiт осiяв усю хату. Чорною марою вирiзувалась Христина постать серед того свiту; кругле молоде обличчя, мов квiтка, червонiло, очi блищали… Свiт, палаючи, поза комином блима i пада на пiл, добираючись до сволока… У кутку над полом на жердцi висить одежа – свитки, юпки, спiдницi, спускаючи вiд себе чорну тiнь; пiд покрiвлею тiї тiнi сидить Прiська, як i сидiла; свiт бiгає по її виду, одежi – їй байдуже: згорбившись, похнюпившись, …
Intermezzo
5
На небi сонце - серед нив я. Бiльше нiкого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменiв, шовк колосистої хвилi. Вiтер набива менi вуха шматками згукiв, покошланим шумом. Такий вiн гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять вiд нього срiбноволотi вiвса. Йду далi - киплять. Тихо пливе блакитними рiчками льон. Так тихо, спокiйно в зелених берегах, що хочеться сiсти на човен й поплисти. А там ячмiнь хилиться й тче… тче з тонких вусiв зелений серпанок. Йду далi. Все тче. Хвилює серпанок. Стежки змiяться глибоко в житi, їх око не бачить, сама ловить нога. Волошки дивляться в небо. Вони хотiли бути як небо i стали як небо. Тепер пiшла пшениця. Твердий безостий колос б'є по руках, а стебло лiзе пiд ноги. Йду далi - усе пшениця й пшениця. Коли ж сьому край буде? Бiжить за вiтром, немов табун лисиць, й блищать на сонцi хвилястi хребти. А я все йду, самотнiй на землi, як сонце на небi, i так менi добре, що не паде мiж нами тiнь когось третього. Прибiй колосистого моря йде через мене кудись у безвiсть. …
П’ятизлотник
5
- Знаєш що, Химо… знаєш що, стара… - улесливо шептав Хома. - Свата не можна пустити без чарки… Винеси мерщій твого п’ятизлотника, я духом примчу горілку, ще й здачі тобі принесу… Бо, бачиш, не можна ж так… - Се смерть моя, а не чоловік! І чого ти напосівся на того п’ятизлотника? Казала не дам - і не дам, і край!.. Хоч забий мене отут - не дам!.. - Дай, кажу! - Не дам! - Дай!!! - Не дам, не дам і не дам! - Тьфу, сатано!.. Хома плюнув і, хрьопнувши дверима, вийшов надвір. Злість поняла його серце, йому було досадно і на жінку, і на того п’ятизлотника… А вернутися без горілки ніяким побитом не можна. На щастя, трапився кум і позичив на кварту… Стара зварила бараболі, і так-сяк прийняли свата. П’ятизлотник перетривав ще одну небезпечну годину, та на те, мабуть, щоб стати причиною незгоди між чоловіком та жінкою… Хома ніяк не міг вбгати в голову думку, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші, невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну діру в господарській потребі… …
Ялинка
5
IV Вранцi виплило ясне сонечко на погiдне небо оглянути, що зробила нiч з землею. Вiтер стих, i чистий свiжий снiг срiблом сяв пiд блакитним наметом неба. Земля наче вбралась на рiздво у бiлу сорочку. Скоро розвиднiлось. Яким пiшов до сусiда прохати коней. Вiн мав їхати шукати Василька. _Олена намоглася їхати з ним. Весело рипiли сани по снiгу, весело бiгли конi, хоч дорога була трохи забита. Та невесело було на серцi в Якима та в Олени. Вони роздивлялись на всi боки, боячись побачити який слiд Василька. Але всюди було рiвно, бiло; снiг блищав, аж очi болiли глянути на його. Вони в'їхали в лiс. Олена пильно дивилась межи дерева; їй все здавалося, що вона бачить то сани, то свитку Василькову, то кiнськi ноги… - Коли б хоч їхав хто,- обiзвався Яким,- розпитали б, чи не бачив чого в лiсi. Зустрiли якогось жидка однiєю конячкою. Яким розповiв йому своє горе та почав розпитувать. - _ Я бачив зламанi сани, а на них ялинку,- сказав той.- Подайтесь лiсом управоруч. - Ой, нема вже мого Василька, …
У черницях
5
Вихід V Матушка гуменя . Ну, кажи, молодице, яке там діло у тебе. Кнуриха . Ми прийшли, матушко, прохати вас – прийміть нас до себе. Матушка гуменя . Як до себе? У черниці? Кнуриха . Еге. Матушка гуменя . Ти вдова чи мужня жона? Кнуриха . Мужня, матушко. Матушка гуменя . А як же ти чоловіка одного кинеш? Кнуриха . А що йому станеться? Він старий, і я не молода. Його й добрі люди доглянуть там. Матушка гуменя . Добрі люди! Світ не без добрих людей, і в йому найдуться вони. Тільки ти забуваєш, молодице, що то все чужі, ти одна йому найближча, найдорожча. Ти з ним шлюб брала, руки в'язала. А що в'яжеться на землі – буде в'язане й на небесі. Знаєш? Кнуриха . Знаю, матушко. Що ж, коли немає мені радості в миру, немає спокою душі. Матушка гуменя . У тебе чоловік недобрий? Кнуриха . Гріх бога гнівити, гріх за його лихе що сказати. Добрий він у мене. Матушка гуменя . То що ж жене тебе до нас? Кнуриха (указує на Марусю) . Вона, матушко, рветься, її молода душа захотіла. Немає їй радості в миру, …
Біле ікло
5
– Генрі, набої нам би зараз стали у пригоді. Білл докурив люльку та заходився допомагати товаришеві розстеляти хутро та ковдри на ялинкових гілках, які він настелив на снігу перед вечерею. Генрі охнув та почав розшнуровувати мокасини. – Скільки ти сказав набоїв у тебе лишилося? – спитав він. – Три, – почулося у відповідь. – І хотілося б мені, щоб їх було триста. Тоді б я дав їм пороху понюхати, чорт би їх подрав! Він сердито помахав кулаком у бік палаючих очей і заходився ставити мокасини перед вогнищем. – І хотів би я щоб скінчилося нарешті це раптове похолодання, – продовжував він. – Уже два тижні як температура тримається на мінус п’ятидесяти. А ще, Генрі, я взагалі жалкую, що вирушив у цю подорож. Не подобається мені все це. Мені якось не по собі. І якщо вже я заговорив про бажання, то скажу, що мрію, щоб ця подорож скінчилася і щоб ми з тобою прямо зараз сиділи біля каміну в Форт-МакГеррі, та грали в кріббідж – ось чого б мені хотілося. Генрі охнув та поповз на постіль. Коли він вже …
Разрешите музыке научить Вас иностранному языку
5
Метод Сусанны Зарайской Сусанна Зарайская, автор книги «Простой способ учить иностранный язык с помощью музыки 90 практических советов» знает одиннадцать иностранных языков, на семи из которых она свободно говорит и думает. Но она не родилась с этой феноменальной способностью. В шестом классе учительница сказала девочке, что у нее нет способностей к иностранному языку. Родители не согласились со столь строгим вердиктом и нашли девочке другого репетитора и параллельно отдали дочь на занятия музыкой. Сусанна Зарайская говорит на английском, русском, французском, испанском, итальянском, португальском, сефардском, иврите, арабском и венгерском языках. Она говорит: «Я чувствую себя гражданином мира». Всех постоянно поражали способности Сусанны говорить на семи языках. «Какая вы умная!» «А как вам удалось выучить столько языков?» «Вы что, жили во всех этих странах?» «Откуда у вас столько денег на путешествия?» «Я учу испанский уже много лет, но ничего не получается. Может мне стоит поехать в …
Каторжна
5
Каторжна! Від усіх лаяна, від усіх зневажена! За що? Навіщо? Господи! Краще й на світі не жити! І вона то плаче, то страшне обурюється на людей за їх неправду і думає про помету. Еге, її серце бажало тепер помсти, вона задушила б усіх тих, хто зневажа її, хто глузує з неї! А проте її серце не зле було, воно вміло любити і прихилятися до чужого горя. Вона не дівувала так, як дівують інші дівчата. На вулицю чи на вечорниці вона ходила мало: раз те, що мачуха не пускала; друге — що вона їх не любила — тих хлопців та дівчат — і… боялася; третє- не мала в чому й піти, бо всі сміялися з того дрантя, що в йому водила її мачуха. Ні, вона не дівувала! І хоча деякі парубки таки задивлялися на її стан високий, рівний, на її очі темні, на коси чорні, на брови, але ж тільки задивлялися, а далі йти не зважувались, бо до цієї каторжної не можна й приступитися — така зла, зараз стусанами нагодує. А сама вона про це не думала: може, вона й уродлива була, може, мати й дала їй бровенята, та не дала долі, …
Little Bear and Other Stories / Маленький медвежонок и другие рассказы. 3-4 классы
2014
6.67
Little Bear and Owl “Little Bear,” said Mother Bear, “can you be my fisherman?” “Yes, I can,” said Little Bear. “Good,” said Mother Bear. “Will you go to the river? Will you catch a fish for us?” “Yes, I will,” said Little Bear. So Little Bear went to the river, and there he saw Owl. Owl was sitting on a log. “Hello, Little Bear,” said Owl. “Hello, Owl,” said Little Bear. “Father Bear is not home. He is fishing on the ocean. But Mother Bear wants a fish now, so I need to catch one.” “Good,” said Owl. “Catch one!” Little Bear fished. “I have one!” he said. “Is it too little?” “It looks good to me,” said Owl. “Well,” said Little Bear, “Father can catch big fish. He sails in a big boat, too.” Owl said, “Some day you will be a big bear. You will catch big fish, and you will sail in a boat like Father Bear.” “You know what?” said Little Bear. “We can play. The log can be a boat. I will be Father Bear. You can be you. And we are fishing.” “Where we are fishing?” asked Owl. “On the ocean,” said …
Свиня
5
І Це каже зоологія: «…має сорок чотири зуби. Sus domesticus: йоркширська, темворст, суфолькська, ессекська і ще багато. І ще: sus scrofa: дик, вепер – є в Азії, залишився і в Європі». Іще треба розповісти про Карла Івановича і про Хаю – між іншим, а про свиню буду говорити потім. А тепер іще про будинок, а може, ще про кого-небудь. Будинок… Будинок має чотири виходи, входи. Вихід вісім квартир, квартира чотири-п'ять кімнат, а кімнати (назад!) – дають ще квартири. У кімнатах, у квартирі, де Хая, не де Карло Іванович, нижче поверхом, – чотири квартири: Хая, сім'я товаришки Зої з Зоєю і два товариші: один товариш з товаришкою, тепер жінка (чи як там?): Райський і вона, Яблучкіна. Четвертий – Пєтушков. От. А от припустім. Два балкони: один вище, другий нижче. …Чи тут, чи там, чи десь цвіркун точить крильця… (Є такі ярки – цвіркунячі, повно точіння, коли вечір, коли в степу блукає таємно червоний огонь: мабуть, багаття, а мабуть… не знаю). Двадцять кроків гримає духовна музика – це сад «Гастроль». …
Ревізор
5
І На кватирі Валентина Бродського, репортера провінціальної газети, з раннього рання готувалися до прийому надзвичайного гостя. Власне, «товариш із центру» мусів обідати в редактора, але редактор, Іван Сірко, ніяк не міг його прийняти: по-перше, жив Сірко в надто маленькій кімнаті (в ній навіть двом тіснувато було), а по-друге, його спартанському помешканню замкнутого одиночки ніяк не личило виконувати роль закутка для бенкету хоч би й з «товаришем із центру». Репортерова дружина – Леся – як тільки прокинулась, одразу ж метнулася по сусідах. Хотілось прийняти гостя як слід, хотілось навіть купити вина, горілки та консервів тощо, але, на жаль, не було більш-менш пристойного посуду і, головне, не було грошей на вищепоіменовані закупки. Правда, Сірко з охотою допоміг би Лесі карбованцями зі свого утримання, але Валентин був рішуче проти того. щоб вона улаштовувала обід на кошти редактора, і навіть проти того, щоб вона робила позичку в того ж таки Сірка. Бродський був не тільки великим хлібосолом, …
arrow_back_ios